Главная страница
qrcode

Мати Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі ото мені радість . З того часу мати об явила себе ворожкою І почала лікувати людей від зубів, пристріту й переляку, хоч І сама хворіла батько


НазваниеМати Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі ото мені радість . З того часу мати об явила себе ворожкою І почала лікувати людей від зубів, пристріту й переляку, хоч І сама хворіла батько
АнкорSkhiema Dovzhienko Zacharovana Diesna.doc
Дата20.11.2016
Размер30.5 Kb.
Формат файлаdoc
Имя файлаSkhiema_Dovzhienko_Zacharovana_Diesna.doc
ТипДокументы
#6924
Каталогtopic42002588_27512904

С этим файлом связано 9 файл(ов). Среди них: Radchenko_I_Ukrayinska_literatura_ZNO_2012.pdf, avramenko_mini-konspekty.pdf, Biologia_v_tablitsakh_i_skhemakh_sost_Onischenko_A_V.pdf, ponyattya.docx, Skhiema_Dovzhienko_Zacharovana_Diesna.doc, Tvori_shpori.doc, ZNO_ukr_lit.doc, testi_z_ZNO_2012_ukr_mova_ta_lit.pdf, Zoshit_Pidgotovki_do_zno_2012_220.pdf, daty_istoria.docx.
Показать все связанные файлы


МАТИ „Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі... ото мені радість”. „...З того часу мати об’явила себе ворожкою і почала лікувати людей від зубів, пристріту й переляку, хоч і сама хворіла... ”

БАТЬКО „Багато я бачив гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, великі й розумні очі, тільки в очах було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи... Скільки він хліба накосив! Жарт любив, точене влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя...”






ДЯДЬКО САМІЙЛО „Не був ні професором, ні лікарем, ні інженером...Але, як і кожна людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар... такий косар, що сусіди навіть забули його справжнє прізвище і звали його Самійло-косар.. Коли б його пустити по миру з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша”.







БАБА МАРУСИНА „Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі. Їй можна було три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити і дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились із її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі... Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі”.









ДІД ТАРАС „А Тарас тоді, дідів батько, брав мене на руки і розповідав про Десну, про трави, про таємничі озера...А голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, руки були такі ніжні, що, напевно, нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти й добро...”




ПРИРОДА „А на Десні краса!.. Стрибаю я з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз... І вже не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс – ожина. В кущі – горіхи. В озері воду скаламучу – риба. Любив я плескіт води весняної.”.




перейти в каталог файлов


связь с админом