Главная страница
qrcode

Диплом Механізм створення звукового образу в кіно. Озвучення короткометражного ігрового фільму


НазваниеОзвучення короткометражного ігрового фільму
Дата29.04.2020
Размер2.82 Mb.
Формат файлаdocx
Имя файлаДиплом Механізм створення звукового образу в кіно.docx
ТипДокументы
#159027
страница1 из 3
Каталог
  1   2   3


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

КАФЕДРА СЦЕНІЧНОГО ТА АУДІОВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Випускна кваліфікаційна робота

(практична частина)

Зі звукорежисури

На тему

Озвучення короткометражного ігрового фільму

(теорія і практика звукорежисури кіно)

Студента 4 курсу групи БСМ 13-5

Пінчука Іллі Віталійовича

напряму підготовки:

6.020201«Театральне мистецтво»,

спеціалізації: Звукорежисура видовищних заходів

Керівник:

старший викладач Скрипка Д.В.

Київ – 2019

Зміст


1.1. Історичні передумови виникнення звукового кіно……...………..5

1.2.Еволюція звукових технологій в кіномистецтві……………..…….7

    Елементи звукового образу в кіно: репліки , музика, шуми, тиша, саунддизайн…………………………………………………………….15
  1. Особливості звукозапису на знімальному майданчику….……23
  2. Сучасне технічне забезпечення звукозапису в кіновиробництві, специфіка його використання………………………….………...……28
      Звукозапис на знімальному майданчику………………....……40
    1. Монтаж звукоряду фільму (пост продакшн)………………..…44



      Вступ
      Актуальність дослідження. Переважну більшість сучасного кінематографу складають звукові фільми. Створення звукоряду фільму є не менш важливим ніж візуальна його складова. Крім виконання технічної функції, звукоряд може впливати на емоційне забарвлення фільму, розкривати персонажів фільму, напряму впливаючи на його драматургію. Звук в кіно є одним з найбільш важливих засобів вираження та емоціонального впливу.

      Питання звукоряду кіно потребує наукового осмислення для вдосконалення майстерності звукорежисерів, пошуку нових звукових рішень в кінематографі.

      Мета дослідження. Дослідження створення звукоряду в кіно на різних етапах кіновиробництва. Виявлення проблем звукового оформлення кіно, та шляхів їх рішення. Дослідження специфіки впливу звукоряду на драматургію та емоціональну наповненість фільму.

      Відповідно до мети в роботі поставлено такі задачі:
      Дослідити історію звукового кіно.
    2. Проаналізувати теорію звукоряду кіно.
    3. Дослідити специфіку звукотехнічної апаратури, та программного забезпечення , які використовують у кіновиробництві.
    4. Пошук оригінальних звукових рішень в кіно.
    5. Проаналізувати звукове оформлення фільму «Легенда про госпітальєрів» на різних етапах кіновиробництва.
      Об'єкт дослідження. Теорія і практика звукорежисури кіно.

      Предмет дослідження. Озвучення короткометражного ігрового кіно на прикладі фільму «Легенда про госпітальєрів».

      Для досягнення поставленої в роботі мети застосовано такі методи: теоретичний метод, для осмислення основних понять використаних в даній роботі, аналітичний метод, для детального налізу процесів звукозапису та побудови звукоряду, метод опису і узагальнення.

      Наукова новизна результатів дослідження

      Вперше систематизовано та узагальнено теорію побудови звукоряду в кіномистецтві. Вперше повністю проаналізовані практичні аспекти звукозапису в кіновиробництві. Систематизовано знання про звукотехнічні засоби та специфіку їх використання в кіновиробництві.

      Теоритичну основу складають наукові праці з кінознавства, звукорежисури, що дають змогу проаналізувати специфіку побудови звукоряду в кіномистецтві.

      Хронологічні межі дослідження – XX – XXI століття.

      РОЗДІЛ 1.ІСТОРІЯ ЗВУКОВОГО КІНО
      Історичні передумови виникнення звукового кіно.
      Звукове кіно – різновид кінематографу, в якому зображення супроводжується записаним звуком А саме репліками акторів, шумами, звуковими ефектами, музикою. Кіно являє собою синтетичне мистецтво, що поєднує в собі такі жанри мистецтва як театр, музика, живопис, фотографія, тощо. Звукоряд кінострічки на рівні з зображенням впливає на її драматургію фільму, допомогає розкрити художній задум режисера, створює психологічне напруження в кінофільмі.

      6 жовтня 1927 р. відбувся перший публічний показ звукового фільму «Співак джазу», створений по технології «Вайтафон» з звуком записаним на грамофонній платівці.Стрічку прийнято вважати першим звуковим фільмом в історії кінематографу, хоча по суті залишалась німою (були лише декілька пісенних номерів та єдина на весь фільм фраза «Well mom, listen» ) Картина спричинила фурор у американських глядачів і одразу здобула популярність.

      Повноцінна мовна фонограма з`явилась тільки в наступній картині, знятій за допомогою технології «Вайтафон» -- «The singing fool» («Співаючий дурень»). Першим звуковим фільмом в Європі стала німецька стрічка «Мелодія миру». Фільми з синхронною мовною фонограмою отримали назву «Talkies» (мовні, ті що говорять), навідміну від стрічок з несинхронним музичношумовим оформленням, які на той час називали «звуковими». Через декілька років вся світова кіноіндустрія перепрофілювалась на створення звукових фільмів. Проте з приходом звуку в кіно художній рівень стрічок того часу різко впав. Кіно знову стало ярмарковим видовищем.

      З винайденням звукозапису стала можливим організація звукового простору. Виникла потреба синхронізації звукового та візуального образів. Головна складність полягала навіть не в музиці та шумах, а в репліках, які порушували традиційні художні засоби німого кіно, такі як жести, пантоміма, асоціативний монтаж. Більшість виробників кінострічок ставились скептично до появи звука в кіно. Слово, будучи основним засобом вираження в літературі, драматичному театрі, руйнувало естетику німого кінематографу того часу. Крім того голівудські продюсери боялись припинення експорту стрічок через необхідність перекладу. Противниками кінозвуку були Чарлі Чаплін, Всеволод Пудовкін, Сергій Єзенштейн. Почали зніматись музичні комедії, які були по суті кіноадаптаціями театралних спектаклів, в яких звук був лише доповненням до німих фільмів. Проте були режисери, які притримувались думки що найбільше смислове навантаження має саме звук, а зображення є лише візуальною обгорткою. Проте ні одне з таких радикальних висловлювань не витримало перевірку часом, тому що кіно є саме синтезом зображення і звуку.

      Труднощі при переході до звукового кіно були і в технічному аспекті кіновиробництва. 1894 р. Томас Єдісон винаходить кінетофонограф, який був першою спробою об`єднати фонограф та кіноапарат. 1900р. Леон Гомон синхронізує фонограф з кіноапаратом Люм`єра. Проте труднощі синхронізації та низька якість звукозапису не давали можливості використовувати ці винаходи у виробництві фільмів. 1922 р. німецька технологія «Тріергон» дозволила вирішити проблему синхронізації звуку і зображення, з’єднавши оптичну фонограму із зображенням на кіноплівці. Проте і ця технологія, через низьку якість звуку, не отримала широкого застосування в професійному кінематографі.

      1.2 Еволюція звукових технологій в кіномистецтві

      Першим методом запису звуку в кінематографі був «грамофонний» метод. Звук записувався на грамофонну платівку, що синхронізувалась з кінопроектором. Проте максимальний хронометраж запису на таку платівку не перевищував 2-3 хвилини, чого явно було не достатньо для цілей кіновиробництва. Крім того в таких системах звук був занадто тихим для кінозалів.

      Система «Вайтафон» частково вирішила ці проблеми за допомогою технології електрофона та зниження швидкості платівки. Проте залишалась проблема труднощів синхронізації звуку і зображення, і в результаті від використання грамофонних платівок в кіновиробництві довелось відмовитись. З появою конкурентоспроможних систем з оптичною фонограмою, система «Вайтафон» втратила свою популярність. В таких системах звукова фонограма наносилась на кіноплівку фотографічним способом. Першою системою такого зразку була німецька система «Тріергон», проте достойної якості оптичної фонограми вдалось досягти лише в більш пізніх системах, таких як «Фотофон RCA» та «Мувітон», радянських розробках Тагера, Шоріна. Принцип оптичного звукозапису на кіноплівку ще довго не втрачав популярності завдяки легкості та точності синхронізації звуку та зображення під час кінопоказу.

      1940 р.Новий стандарт звукозапису «Фантасаунд», розроблений студією Уолта Діснея. Цей стандарт вперше в історії кінематографу дозволив відтворити під час кінопоказу стереофонічний трьохканальний звук. Звукова фонограмма записувалась на окрему стрічку, і відтворювалась за допомогою фільмфонографа, який синхронізувався з проектором. Метод був використаний в повнометражному мультфільмі студії Уолта Діснея «Фантазія», проте через складність та дороговизну обладнання не отримав розповсюдження. Проте багатоканальний стереофонічний звук набув значного розвитку дещо пізніше. В цей час телебачення почало складати значну конкуренцію кінематографу, а запровадження стереофонічного звуку в кіно дозволило підтримувати популярність цього жанру в населення.

      Також в кінці 1940-х великим поштовхом стало широке розповсюдження технології магнітного звукозапису. Звукову фонограму почали записувати на 35-мм. магнітну стрічку, яка після монтажу та зведення переписувалась оптичним способом на кінострічку, що дозволило виготовляти поєднані фільмокопії. Значним поштовхом у розвитку стереофонічного багатоканального кінозвуку стало впровадження в 1952 р. технології панорамного кіно «Сінерама». Семиканальна звукова фонограма знаходилась на окремій магнітній стрічці, яка синхронізувалась з трьома проекторами. В кінозалі знаходились 5 заекранних та 2 тилових гучномовця. Проте, не зважаючи на грандіозні масштаби та новітні, на той час, технології, система «Сінерама» була надто дорогою, і не набула широкого розповсюдження. Наступним кроком було винайдення кіносистеми «Сінемаскоп». Чотириканальна звукова фонограма наносилась на кінострічку методом магнітного звукозапису.

      1955р. Розроблений перший широкий кіноформат «Todd AO»,який задумувався як більш досконалий аналог системи «Сінерама». Першою кінострічкою, знятою по цій системі став фільм «Оклахома!». Шість незалежних звукових каналів розташовувались на магнітних доріжках, нанесених на кіноплівку між перфорацією та зображенням та за перфорацією. П’ять каналів гучномовців розташовувались за екраном, шостий канал «звукових ефектів» передавав звук оточення і розподілявся на гучномовці, що були розташовані по периметру стін залу.

      1976р. cистема Dolby Stereo. Звук записувався на дві оптичні звукові доріжки, розташовані на кіноплівку між зображенням та перфорацією. Оптичний звукозапис був здійснений за допомогою технології Dolby Spectral Recording. Проте звукових каналів було чотири: крім правого та лівого каналів, виділявся центральний канал за допомогою сумування цих каналів, а також канал оточення, для цього при сумуванні каналів, один з них перевертався по фазі. В залі розташовувались три за екранних гучномовця і один канал оточення розподілявся по гучномовцях, розташованих по периметру залу (див рис 1).


      Рис.1

      1992р. Dolby digital 5.1 – перша система цифрового багатоканального кінозвуку. Для створення об`ємного звукового образу на поєднаній фільмокопії розташовувались шість незалежних цифрових звукових каналів, розташованих на кіноплівці у вигляді qr-коду між перфораціями. Крім того фільмокопія Dolby digital 5.1 мала додатково дві оптичні аналогові звукові доріжки за технологією Dolby Spectral Recording, які виконували резервну функцію. У випадку пошкодження або збою в роботі цифрової фонограми, звуковий блок проектора здійснює автоматичне переключення на аналогову фонограму, коли цифровий потік даних поновлюється, здійснюється переключення на відтворення цифрової фонограми. У кінозалах з звуковою системою Dolby digital 5.1 знаходяться три заекранні, два тилові канали гучномовців, та один канал низькочастотних звукових ефектів(LFE). (див.рис 2).


      Рис 2

      1994р. Система DTS 5.1 (Digital Theatre System) , була практично аналогом Dolby digital 5.1 від компанії DTS. Проте звук був записаний окремо на CD або DVD диск, синхронізований з кінопроектором за допомогою часових відміток на кіноплівці.

      Система Dolby Digital EX (6.1) є логічним розвитком формату Dolby Digital. В кінозалі розташовуються три заекранні, два канали оточення, центральний тиловий канал гучномовців, та канал низькочастотних звукових ефектів(LFE).(див. рис.3)


      Рис.3

      Аналогом Dolby Digital EX від компанії DTS була система DTS ES(6.1).

      Система SDDS(7.1) (

      Рис 4

      Вперше система була використана у стрічці «Останній кіногерой» 1993р.На той час система SDDS вважалась найбільш технологічно досконалою системою цифрового багатоканального оптичного звукозапису поєднаних фільмокопій, проте не набула значного розповсюдження.

      На сьогоднішній день найтехнологічнішою системою об`ємного кінозвуку є Dolby Atmos(62.2). І звук і зображення знаходяться на жорсткому диску(HDD), або SSD накопичувачі. Кіноплівка не використовується. Звук записаний на 128 віртуальних звукових доріжках, розподіляється на шістдесят два канали гучномовців, що знаходяться за екраном, по периметру залу, на стелі, та навіть під глядацькими сидіннями. Та два канала низькочастотних звукових ефектів. Варто відзначити те, що Dolby Atmos – перша із звукових систем Dolby підтримує аудіоформат без стискання (WAV). Підтримка даного формату дозволяє підвищити якість звукових фонограм, збільшити їх динамічний та частотний діапазон. Також варто відзначити, що Dolby Atmos це перша звукова технологія для кінотеатрів, яка базується не на каналах гучномовців, а на звукових об'єктах. Звукорежисер, використовуючи Dolby Atmos, вирішує, де саме знаходиться джерело звуку і як він переміщатиметься на протязі сцени. Це дозволяє приділити більше уваги самому аудіо-об`єкту.

      У системах, основаних на певній кількості звукових каналів, звукорежисер повинен думати про канали гучномовців, з яких буде відтворена певна складова звукоряду, про переміщення її між каналами гучномовців. Проте використовуючи технологію Dolby Atmos звукорежисери кіно можуть сконцентруватись на тому, що відбувається на екрані. Система Dolby Atmos, автоматично розподіляє усі джерела звуку згідно з їх положенням, заданим звукорежисером. Спеціаліст може точно вказати положення певного звуку в тривимірному просторі, задати траєкторію його руху . У тому числі і у будь-якому місці над головою. Кожна аудіодоріжка є окремим об'єктом. Деякі з них статичні, як закадровий голос, або фонова музика , інші – динамічні, зазвичай це шуми транспорту, персонажів, спецефекти, тощо. Стандарт Dolby Atmos підтримує внутрішнє маркування доріжок. Це необхідно для того, щоб виділити доріжки, на яких записані звуки, що зводяться окремо від інших. Dolby Atmos здатна обробляти одночасно до 128 незалежних звукових доріжок, які можуть бути розподілені на 64 канали гучномовців. Таким розподілом займається спеціальний алгоритм Dolby Atmos.

      Існує спеціальна версія цифрової звукової робочої станції (Digital audio workstantion) Pro Tools для роботи з системою Dolby Atmos. У кожної звукової доріжки прописані такі параметри як: гучність, динамічна локалізація у просторі, тощо. Також варто відзначити, що звукоряд, створений за допомогою технології Dolby Atmos не потребує оптимізації під кінозали з різною конфігурацією каналів гучномовців. Система Dolby Atmos автоматично в реальному часі визначає локалізацію звукових об’єктів відповідно до звукової системи кінозалу (за умови підтримки технології Dolby Atmos).

      Презентація Dolby Atmos пройшла у відомому голлівудському кінотеатрі Dolby Theatre в квітні 2012 року. Першою картиною, звукоряд до якої був створений за цією технологією, став мультфільм "Хоробра Серцем" ("Brave") студії анімаційних фільмів Pixar. Через півроку після цієї демонстрації, за новим стандартом працювало 25 кінотеатрів, а в 2013 році їх кількість перевищила три сотні. Професійна кіноіндустрія одразу проявила інтерес до нового стандарту.

      Іншою технологією нового покоління об`ємного кінозвуку стала система DTS X. DTS:X, як і Dolby Atmos, основана не на каналах гучномовців, а на аудіооб'єктах, процессор автоматично в реальному часі визначає позиціонування того або іншого аудіооб'єкту відповідно до конфігурації каналів гучномовців. Для DTS:X не важливо, скільки каналів гучномовців задіяні в кінотеатрі, процесор розраховує і оптимально розподіляє звуки. Більше того, навідміну від Dolby Atmos, система DTS:X підтримує будь-яку конфігурацію гучномовців. Також DTS:X має опцію, що дозволяє керувати рівнем гучності діалогів під час кінопоказу. Спеціалісти DTS вирішили, зробити діалоги повністю ізольованими від інших аудіооб'єктів звукоряду. Проте дана функція булла сприйнята виробниками кінострічок неоднозначно. Ще одним нововведенням стала технологія підвищуючого мікшування Neural:X, що робить можливим перетворення звукорядів, створених для конфігурацій акустичних систем 5.1 - або 7.1 в 11.1, 9.1.2, 5.1.4, тощо. Наприклад, стандартний саунтдрек у форматі DTS-HD MA 7.1 може бути перетворений процесором для відтворення на комплекті акустики з додатковими стельовими гучномовцями. Технологія в реальному часі підлаштується під дану конфігурацію.

      Для створення звукоряду в даному форматі звукорежисери використовують спеціальний плагін MDA Creator, який підключається до цифрової аудіо робочої станції (DAW), який дозволяє зпозиціонувати звук у просторі, проілюструвати траєкторію його руху. Саундтреки у форматі DTS:X здатні адаптуватися під різні конфігурації акустичних систем, система підтримує до 32 каналів гучномовців одночасно. Як і у випадку з Dolby Atmos, для досягнення максимального ефекту об`ємного звуку, DTS:X потребує використання стельових каналів гучномовців. Системи DTS X і Dolby Atmos започаткували нову еру у світі об'ємного кінозвуку.
        1   2   3

      перейти в каталог файлов


связь с админом