Главная страница
qrcode

Протокол 2 від 17. 03. 2006 р.). Ббк 51. 9 я73 д 87 удк 616 -036. 22 (07)


Скачать 209.67 Kb.
НазваниеПротокол 2 від 17. 03. 2006 р.). Ббк 51. 9 я73 д 87 удк 616 -036. 22 (07)
Дата30.01.2020
Размер209.67 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файла2_5233623653987386379.docx
ТипПротокол
#158540
страница11 из 14
Каталог
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


г) у вищих навчальних закладах, коледжах, училищах – І курс – викладачам і студентам усього курсу, на старших курсах обсте­жують тільки тих, хто спілкувався в навчальній групі та в кімнаті гуртожитку.
1 місяця) і відсутності вог­нищевих змін в носоглотці носія допускають в колектив. Заключну дезінфекцію в осередках не проводять. Застосовують вологе при­бирання, провітрювання, УФО.

6.3. Грип


Грип - антропонозна гостра вірусна інфекція ,яка характеризу­ється гострим початком, високою гарячкою, вираженою інтоксика­цією, ураженням дихальних шляхів, тяжкими ускладненнями, епіде­мічним розповсюдженням.

Грип є найбільш поширеним захворюванням, яке реєструється на всіх континентах, займає перше місце за частотою і кількостю ви­падків. Зараз грип залишається неконтрольованою і малокеро­ваною інфекцією, внаслідок вираженої мінливості вірусу грипу А. Епідемії грипу відбуваються кожен рік, переважно в холодну пору року, уражають до 15% населення земної кулі. Періодично повто­рю­ючись, захворювання на грип і ГРЗ протягом всього нашого життя сумарно забирають біля 1 року. Для грипу характерна ней­мовірна швидкість поширюваності у вигляді спалахів і пандемій. Летальність складає 0,01-0,2%, однак вона різко збільшується під час епідемій серед людей старшого віку (> 65 років) і маленьких дітей. Про епідемію грипу говорять, коли захворюваність на окремій території в окремій державі перевищує фоновий рівень. Тривалість епідемії звичайно складає 3-6 тижнів. У випадку пандемії висока за­хворюваність одночасно спостерігається в багатьох країнах. У цьому випадку розповсюджується новий серотип вірусу до якого населен­ня не має імунітету, тому вірус розповсюджується з високою швид­кістю і викликає захворювання в тяжкій формі.

Збудник захворювання - вірус грипу належить до родини Ortho­myxoviridae. Вірус має нуклеокапсид, RNA вмісний, за яким поді­ляється на серотипи - А, В, С, його поверхнева оболонка має анти­гени Н (гемаглютинін) і N ( нейрамінідаза). Вірус добре культиву­ється на курячих ембріонах, культурах тканин, уражує як людину так і деяких тварин (коні, свині, тхори, норки, котики), птахів (дикі перелітні качки, гуси, чаплі, а також домашні - індики, кури, качки, гуси). Популяція вірусу грипу неоднорідна за антигенною струк­турою, має високу мінливість, постійно відбувається дрейф анти­генів і раз в 10-30 років наступає повна заміна антигенів (шифт).

Вірус грипу А має 12 підтипів гемаглютиніну і 9 підтипів ней­рамінідаз. З них у людини виявлено Н
Приклади сероваріантів вірусів: А (Н
Вірус грипу А здатний до швидкого пандемічного розповсюд­ження. Пандемії грипу А характеризуються високою захворюваніс­тю, значною смертністю і соціально-економічними потрясіннями. Перша задокументована пандемія грипу відбулася у 1580 році, далі у 1781, у 1830, у 1889-1891 рр. , у 1918-1920 рр – “іспанка” - А (Н
Вірус грипу В, як і вірус грипу А здатний змінювати свою анти­генну структуру. Має 1 нейрамінідазу, 1 гемаглютинін. Однак ці процеси виражені менш чітко, ніж при грипі А. Віруси типу В не викликають пандемій і звичайно є причиною локальних спалахів та епідемій, що іноді охоплюють одну або декілька країн. Спалахи грипу типу В можуть співпадати зі спалахами грипу А або переду­вати йому. Віруси грипу В циркулюють тільки у людській популяції (час­тіше викликають захворювання у дітей).

Вірус грипу С маловивчений, інфікує тільки людину. Симптоми хвороби дуже легкі або не проявляються взагалі. Він не викликає епідемій, він є причиною спорадичних захворювань, частіше у дітей. Вірус грипу С має 1 гемаглютинін і не зазнає мінливості.

У міжепідемічний період вірус циркулює в країнах, де він ре­єструється цілорічно. Виявляється чітка залежність рівня захворю­ва­ності міського населення від чисельності населення міста. Найбіль­ша епідемічна захворюваність відмічена в містах з чисельністю населення 1 млн. і більше – 11,3%, в містах з населенням від 500 тис. до 1 млн. – 10,9%, в містах з населенням менше 500 тис. – 9,7%. Підви­щена частота епідемій в холодну пору року – осінь-зима-весна (з листопаду по березень) в північній півкулі і в літні місяці – у пів­денній. Це пояснюється більшою скупченістю людей в закритих при­міщеннях під час холодної і вологої погоди.

Джерелом інфекції є хвора людина, можливо вірусоносій , так як вірус здатний до тривалої персистенції. Інкубаційний період 1-2 дні, максимально до 5 днів. На грип хворіють люди будь-якого віку у всьому світі, однак найбільша кількість захворювань спосте­рігається у дітей віком від 1 до 14 років (37%), що в 4 рази вище ніж серед літніх людей. Хворий заразний з кінця інкубаційного періода до 5-7 дня хвороби, найбільша контагіозність в перші 2 дні хвороби. Механізм передачі збудника повітряно-краплинний: виділяється зі слизових дихальних шляхів при диханні, чханні, кашлі, розмові, може знаходитись у повітрі декілька хвилин.

Сприйнятливість до грипу дуже висока серед людей всіх віко­вих груп, діти заражуються починаючи із шестимісячного віку. Типо­специфічний імунітет до вірусів окремих сероваріантів зараз вважається вираженим і тривалим. Вірус здатний до персистенції у вигляді імунних комплексів з антитілами, що підтримує циркуляцію збудника у популяції людей, а також тварин і їх якісну перебудову.

Для специфічної діагностики проводиться експрес-метод вияв­лення вірусу грипу за допомогою реакції флуоресціюючих антитіл (РФА). Матеріал береться зі слизової носа в перші дні хвороби. Мазки об­робляються специфічними грипозними флуоресціюю­чими сироват­ками. Утворюється комплекс антиген-антитіло, який світиться в ядрі і цитоплазмі циліндричного епітелію і добре видимий у люмінесцент­ному мікроскопі. Відповідь можна отримати через 2-3 дні. Сероло­гічні дослідження допомагають у ретроспективній діагностиці грипу. Досліджують парні сироватки крові, взяті у хворих в гострий період хвороби (до 5 дня від початку хвороби) і в період реконвалесценції з інтервалом 12-14 днів. Використовуються: реакція зв’язування комп­лементу (РЗК) з грипозним антигеном і реакція гальмування гемаглю­тинації (РГГА), реакція непрямої гемаглютинації (РНГА). Діагнос­тичним вважається наростання титру антитіл в 4 рази і більше. Віру­сологічне дослідження з виді­ленням та ідентифікацією вірусу є най­більш трудомістким і доро­гим методом діагностики і в практичній охороні здоров’я не засто­совується. Вірусологічні дослідження про­водяться з метою іденти­фікації циркулюючих вірусів грипу на початку епідеміі, в міжепі­демічний період. Методи імунофермент­ного аналізу , полімеразної ланцюгової реакції вже набувають більш широ­кого застосування.

Протиепідемічні заходи: госпіталізація хворих здійснюється за клінічними та епідемічними показаннями, може бути ізоляція на дому, обмеження відвідування поліклініки, аптек. Виписка із стаціо­нару після клінічного одужання, але загальний термін ізоля­ції не менше 7-10 днів. Реконвалесценти після грипу потре­бують дис­пан­серного спостереження до 1-3 місяців в поліклініці. Неспецифіч­на се­зонна профілактика включає методи підвищення резистент­ності організму (полівітамінні препарати, біостимулятори, загарту­вальні процедури). Специфічна профілактика полягає у проведенні вак­цинації. Вакцини проти грипу поділяються на живі і інактиво­вані. Живі алантоїсні вакцини містять атенуйовані віруси, вводять їх у носові ходи. Вони мають високу реактогенність. Інактивовані вак­ци­ни бу­вають суцільновіріонні, розщеплені і субодиничні. Роз­щеп­лені (спліт- вакцини) містять частинки зруйнованого вірусу - по­верх­неві і внутрішні білки. Спліт-вакцини характеризуються високою імуногенністю (74-84%) і значно меншою реактогенністю, ніж цільновіріонні вакцини. В Україні зареєстровані спліт-вакцини – «Ваксігрип», «Флюарікс». Субодиничні вакцини з’явились у 1980 році. Вони містять тільки два поверхневих глікопротеїна – гемаглю­тинін і нейрамінідазу. Така вакцина максимально очищена від білків і має найменшу реактогенність. Імуногенність вакцини складає 85-95%. В Україні зареєстрована субодинична вакцина «Інфлувак». Одна ін’єкція «Інфлувак» забезпечує ефективний захист протягом 12 місяців. Вакцинацію проти грипу проводять особам із підвище­ним ризиком ускладнень (літнім людям, котрі мають хронічні за­пальні, обмінні, гематологічні, важкі неврологічні захворювання, дітям до 5 років ). Вакцинація має передсезонний характер, не пізніше 2 місяців до початку епідемії. Вакцина ефективна тільки проти пев­ного типу вірусу.

Екстрена профілактика проводиться у період епідемії грипу:

Ремантадин – 0,05 г 1 раз на добу протягом 7 днів;

Оксолін – 0,25% мазь 2 рази на день змазувати носові ходи;

Інтерферон - ампула розчиняється у 2 мл води і закапують у ніс по 5 крапель 2 рази на день з інтервалом не менше 6 годин. Засобом індивідуальної профілактики є марлева маска.

Сьогодні світове співтовариство стурбоване швидким поши­рен­­ням в Азії пташиного грипу, викликаного надзвичайно патоген­ним вірусом грипу А (Н
Від людини до людини пташиний грип не передавався. Але про­цес генетичного обміну між двома різними вірусами людським і пта­шиним, а також адаптивні мутації можуть привести до появи нового високо патогенного для людини пандемічного штаму вірусу грипу.

Основним заходом , який зменшує ризик захворювання людей під час великих спалахів пташиного грипу, є бракування та знищен­ня хворої птиці. Особи, які доглядають птахів, бракують та зни­щують хворих птахів, повинні бути захищені спеціаль­ним одягом, засобами захисту органів дихання та зору, а також вак­циновані проти грипу з метою зменшення ймовірності інфікування їх одно­часно штамами курячого грипу і грипу людини. При цьому змен­шується ризик обміну генами між вірусами. З метою профілак­тики їм варто приймати антивірусні препарати. Сьогодні в світі для про­філактики і лікування грипу використовуються два класи специфіч­них препаратів: «М
Збудник пташиного грипу чутливий до температури ( при 60оС він знищується протягом 30 хвилин) та дезінфектантів, які містять йод чи формалін. Засоби індивідуального захисту повинні обов’яз­ково піддаватися дезінфекції, або бути разового використання. З метою недопущення завезення пташиного грипу на інші території вво­дяться обмеження у перевезеннях живої птиці. Для недопущення кон­такту мігруючих птахів із домашньою птицею рекомендується утримання останньої у закритих пташниках.
6.4. Кір

Кір – гостре антропонозне інфекційне захворювання з крап­линним механізмом передачі, яке проявляється різким підвищенням температури тіла, катаральними явищами, висипом на шкірі, слизо­вих оболонках щік у вигляді плям Філатова – Копліка.

Збудник – вірус, який належить до родини Paramyxoviridae роду Morbillivirus. Імунологічні та антигенні властивості усіх штамів іден­тичні, незалежно від того у яких регіонах та колективах вони були виділені. Вірус термолабільний, повна інактивація за темпера­тури 560С відбувається протягом кілька хвилин. Вірус краще вижи­ває у жи­вильних середовищах, до яких додано протеїн. За темпера­тури 4 - 60С він зберігається протягом 4-5 тижнів. Без протеїну вірус ви­­живає за цієї температури до 2 тижнів у ліофілізованому стані. Стійкий за температури - 200С, особливо - 700С, зберігає свої біо­логічні влас­тивості протягом року і довше. У разі додавання до куль­тураль­ної рідини 0,25% розчину желатину або 5% сироватки крові телят тер­морезистентність вірусу значно підвищується. Вірус швидко зне­шкод­жується спиртом, ефіром та іншими дезінфекцій-ними розчинами.

Сприйнятливість до кору тих, хто не перехворів і не щепився, майже тотальна. Свідченням можуть бути спалахи на острівних територіях, на які кір не завозили десятиліттями. У разі завезення джерела збудника неімунізоване населення хворіло у 99,9% ви­падків. Імунітет після перенесеної інфекції напружений, потім зни­жу­ється протягом 5-7 років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3-5 років. Масо­вими обстеженнями доведено, що повторна зустріч з вірусом осіб, які перехворіли на кір, зі зниженим імунітетом, су­проводжується значною стимуляцією продукування специфічних антитіл без клі­ніч­них проявів інфекції. Джерелом збудника у при­роді є хвора лю­дина. Епідемічний процес підтримується лише в люд­ському суспіль­ст­ві. Механізм передачі - повітряно-краплинний. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інку­баційного періоду, най­більше виділяється збуд­ник у продромаль­ний період, його кількість різко зменшується під час висипань. Період інкубації триває 6-18 діб, у середньому 10 діб. У разі введення гамаглобуліну, період інкубації може тривати до 21 доби. Механізм передачі збудника краплинний. Якщо врахувати той факт, що діти після народження швидко втрачають материнсь­кий імунітет, а також те, що у довак­цинальний період збудник широко цир­кулював, тоді висока ура­женість дітей кором у перші роки життя стає зрозумілою. Щеплення живою коровою вакциною захистили дітей від захворю­вання і ура­женість дітей дошкільного віку різко змен­шилася. Однак після­вак­цинальний імунітет з роками знижується, тому захворю­ваність школярів і підлітків зростає. Серед осіб, які за­хворіли протя­гом остан­нього десятиліття, щеплені діти становлять 70-80%.

У перші дні гарячкового періоду діагноз кору поставити важко, а саме в цей період хворий найбільш активно виділяє збудника. Коли з’являється висип і діагноз встановити не складно, виділення збудника різко зменшується і на 3-тю – 4-ту добу періоду висипань хворий вже не становить небезпеку для оточуючих. Іншими сло­вами, коли хворий є небезпечним джерелом збудника, діагностика утруднена, а коли можна поставити діагноз, хворий перестає ви­діляти збудни­ка і вже немає потреби ізолювати його. Важливою є диференційна діагностика кору і краснухи. Розроблено серологічну діагностику кору, але для постановки високо специфічної реакції гальмування гемаглютинації потрібні еритро­цити мавп, що значно лімітує її використання в практиці. Доступ­ною є РНГА і ІФА, але за наяв­ності значної кількості хворих дослід­ження парних сиро­ваток крові також створює певні труднощі.

Протиепідемічні заходи: госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Посилають термі­нове повідомлення про всі випадки кору. Хворий заразний до 4 дня від початку висипань при наявності пневмонії – до 10 дня. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ, термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуно­глобулін, карантин продовжується до 21 дня. У колективі, де вияв­лено хворого, забезпечують медичне спостереження за дітьми, які спілкувалися з хворим.
Оскільки вірус термолабільний і протягом кількох годин руйнується при кімнатній температурі, то потрапляння його на пред­мети побуту, одяг практичного значення не мають (дезінфекції не потрібно). Передача через сльози, сечу не від­бу­вається.

Специфічна планова профілактика: щеплення живою вакциною проти кору Смородинцева (високо імуногенний штам вірусу) всю країну забезпечувало успішною імунізацією, після 1970 року по­чали за­стосовувати вакцинний штам “Ленінград – 16” (Л-16). Епіде­міоло­гічні спостереження засвідчили, що захисний титр антитіл значно знижується протягом 5-7 років, тому одноразового щеплен­ня не­достатньо, згідно нового календаря, щеплення проти кору про­во­дять у 12 місяців, ревакцинацію - в 6 років разом з крас­нухою, та епідпаротитом.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

перейти в каталог файлов


связь с админом