Главная страница
qrcode

Протокол 2 від 17. 03. 2006 р.). Ббк 51. 9 я73 д 87 удк 616 -036. 22 (07)


Скачать 209,67 Kb.
НазваниеПротокол 2 від 17. 03. 2006 р.). Ббк 51. 9 я73 д 87 удк 616 -036. 22 (07)
Дата30.01.2020
Размер209,67 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файла2_5233623653987386379.docx
ТипПротокол
#158540
страница14 из 14
Каталог
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Гнійно-септичні інфекції збірне поняття для захворювань, які клінічно проявляються гнійно-запальними процесами в різних органах і тканинах і викликаються багатьма мікроорганізмами.

Перелік захворювань, які відносяться до ГСІ, включає декіль­ка десятків нозологічних форм із різних класів.

І клас. Інфекційні захворювання і паразитарні захворювання – сепсис, бешиха;

VI клас. Захворювання нервової системи – гнійні менінгіти;

VII клас. Захворювання системи кровообігу – гострі міокар­дити, гострі ендокардити, гострі перикардити;

VIII клас. Захворювання органів дихання – пневмонія, абсцес легень;

IX клас. Хвороби органів травлення – перитоніт ;

X клас. Хвороби сечової системи – пієлонефрит, абсцес нирки, цистит, уретрит, уросепсіс;

XI клас. Післяпологові ускладнення – мастит, ендометрит;

XII клас. Хвороби шкіри і підшкірної клітковини – флегмона, абсцес, піодермія;

XIII клас. Хвороби кістково-мозкової системи – гострий артрит, остеомієліт, травми і ускладнення після хірургічних втручань – нагноєння рани, ложа кардіостимулятора.

Широта розповсюдження ГСІ зумовлена технічним усклад­нен­ням діагностичних і лікувальних маніпуляцій, агресивністю ме­дич­них втручань, наростаючою тенденцією до зниження імуноло­гіч­ної реактивності пацієнтів, розширенням показань до антибіо­тико-терапії, причому з переважним призначенням препаратів ІV поко­ління. Створення лікувально-профілактичних комплексів із різно­пла­новими за профілем підрозділами сприяють широкій цирку­ляції мікроорганізмів шляхом переміщення пацієнтів і персоналу.

В акушерських і неонатологічних стаціонарах найбільшу небез­пеку для розвитку ГСІ становлять питтєві розчини для допоювання новонароджених, відкриті лікарські форми, що тривало використо­вуються, прилади або їх частини, які контактують із слизовими оболонками новонароджених, зволожувачі апаратів для подання повітря в кювези, руки персоналу.

У структурі ВЛІ значну частину складають післяопераційні ускладнення. До факторів ризику виникнення післяопераційних хірургічних ускладнень відносяться:

· тривала госпіталізація хворих до операції;

· антибіотикотерапія за декілька днів до операції;

· тривалість оперативного втручання;

· недостатній гемостаз;

· травматичність операції.

В опікових, травматологічних і акушерських стаціонарах ве­дуча роль належить стафілококу, в урологічних стаціонарах - Грам-негативним бактеріям, в стоматологічних – анаеробам. Грам-нега­тивні бактерії і стафілококи викликають тяжкі інфекції, що ведуть до загибелі хворих, стрептококи приводять до більш легких форм ГСІ. Можлива змішана інфекція. Для виділених госпітальних штамів характерна висока стійкість до антибіотиків (70-90%), особливо до пеніцилінів.

У відділеннях «гнійної» хірургії у посівах з ран частіше виді­ляють госпітальні штами золотистого або епідермального стафіло­кока, кишкову паличку. У відділеннях абдомінальної хірургії, де виконуються екстрені операції, в посівах із нагноєних післяопера­ційних ран переважають мікроби кишкової групи, які вже були в організмі хворого до його госпіталізації, що може вказувати на не­достатню санацію черевної порожнини. Висівання неідентичних збуд­ників може бути наслідком транслокації інфекції, яка пов’язана зі зниженням антиінфекційної резистентності організму і актива­цією ендогенної флори. Розвиток бактеріємії (частіше стафілоко­ко­вий сепсіс) можно вважати індикатором вторинного імуноде­фіциту.

Метою хірургічної профілактики є запобігання інфекцій, які ви­ни­­ка­ють внаслідок інвазійних втручань або прямо пов’язані з ними. Вона полягає у створенні необхідної концентрації анти­біоти­ка в тканинах до моменту мікробної контамінації і підтримки цієї концентрації протягом тривалого часу. Антибактеріальні препара­ти для профілактики ВЛІ слід призначати при виконанні так званих «брудних», «забруднених» і «умовно чистих» операцій, тобто при наявності попередньої або супутньої інфекції, запаль­ного процесу, а також під час дуже тривалих і травматичних із знач­ною крововтра­тою, із вскриттям шлунково-кишкового тракту, уро­логічних, гінекологічних, пульмонологічних операцій без ознак інфекції. Не слід застосовувати антибіотики при виконанні «чистих» операцій.

Профілактичне застосування антибіотиків не замінює загаль­но­­прий­­ня­тих методів асептики і антисептики.
8.2.Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій. Стерилізація

Профілактика госпітальних інфекцій і боротьба з ними визна­чається не тільки досконалістю режимних заходів, але також струк­турою і плануванням лікарняних приміщень. При проектуванні но­вих лікарняних об’єктів необхідно залучати до розробки епіде­міолога-спеціаліста з госпітальної епідеміології. Настав час повніс­тю відмовитись від перебування в одному відділенні дітей і дорослих. Для зменшення перебування хворого в стаціонарі необхідно створю­­ва­ти при ньому потужний діагностичний і поліклінічний комплекс. Важливо переглянути проекти пологових будинків, передбачити в них можливість обслуговування новонароджених матір’ю. Провідна роль в реалізації епіднагляду за ВЛІ належить клініко-мікробіоло­гічному моніторингу в кожному стаціонарі, постійному стеженню за циркуляцією умовно патогенних і патогенних збудників в межах стаціонару, епідеміологічному розслідуванню спалахів внутріш­ньо­лікарняних інфекцій з встановленням джерела інфекції, меха­нізму передачі та етіологічного агента. Застосування дезінфекцій­них середників з широким спектром антимікробної активності, ла­бораторно обгрунтована систематична ротація дезінфектантів доз­волять зменшити частоту гнійно-септичних післяопераційних усклад­нень та госпітальних інфекцій.

Для запобігання формування у госпітальних штамів резис­тент­ності до дезінфектантів різних груп повинна проводитись диферен­ціація об’єктів знезараження в залежності від рівня їх мікробної кон­тамінації у внутрішньолікарняних умовах (критичні, напівкри­тичні, некритичні). У залежності від цього відповідні обєкти підля­гають або стерилізації, або дезінфекції різних рівнів ( високого, про­міжного, низького).

Стерилізація – повне звільнення речовини або предметів від всіх мікроорганізмів шляхом дії на них фізичних або хімічних агентів. Це основа асептики – системи заходів щодо запобігання ВЛІ. У ЛПЗ стерилізації підлягають вироби медичного призначен­ня ба­гаторазового використання, що контактують з рановою поверх­нею, кров’ю, слизовими оболонками людини. Вироби одноразо­вого використання і стандартні розчини для внутрішньовенного введення стерилізуються виробником.

Стерильність предметів, перш за все, залежить від системи орга­нізації процесу стерилізації (централізована, децентралізована, змі­шана). Основою високої ефективності стерилізації у централі­зова­ній стерилізаційній (ЦС) є поточність технологічного процесу. Пер­шим етапом має бути дезінфекція медичного інструментарію у від­діленнях ЛПЗ, після якої медичні вироби відправляються в ЦС. Наступний етап підготовки об’єкта до стерилізації – якісна перед­сте­рилізаційна очистка предметів від крові, жирових і білкових заб­руд­нень, залишків лікарських препаратів, котра повинна бути максимально механізована. Ручна очистка включає в себе: ополіс­кування у проточній воді; замочування у 0,5% розчині мийного за­собу, змішаного 1:1 з 6% перекисом водню, можлива обробка ультра­­з­вуком у мийному розчині; миття кожного інструменту щіткою у мийному розчині; ополіскування проточною і дистильо­ваною водою; вакуумна сушка. Однак, ручна очистка малоефек­тивна. В наш час на ринках України є мийно-дезінфекційні машини типу «Декомат» шведського виробництва, які мають програми мийки широкої но­менклатури виробів медичного призначення з вітчизняними мийни­ми середниками і термічною дезінфекцією. Після просушування під­готовлені предмети упаковують і поміщають у бікси. Стерилізація здійснюється одним із наступних методів: фізич­ним або хімічним. До фізичних методів відносяться: обробка сухим гарячим повітрям, паром під тиском, ультразвуком; інфрачервоне і радіаційне опро­мінення, фільтрування через спеціальні фільтри. До хімічних мето­дів відносять газовий (окисом етилену чи броми­дом метилу) і об­робку хімічними агентами( 6% розчин пере­кису вод­ню, 1% роз­чин дезоксону, надоцтова і надмурашина кислота). Після хімічної сте­ри­лізації вироби підлягають дегазації або відми­ванню від хіміч­них агентів у стерильній воді. Найбільш універсаль­ний метод це па­рова стерилізація під тиском (автоклав). У сучасних апаратах і установках (типу GE і HS) із складним вакуум- пульсуючим прин­ципом видалення повітря із камер ефективність стерилізації досягає 100%. Контроль якості передстерилізаційного очищення від крові проводять за допомогою бензидинової або амідопірінової проби, залишки мийних засобів визначають фенолфталеїновою пробою.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Які особливості «госпітальної» популяції людей?

2. Які основні збудники можуть викликати госпітальні інфекції?

3. Назвіть особливості госпітальної популяції збудників.

4. Які профілактичні заходи застосовуються для попередження ви­ник­неня парен­тера­льних гепатитів?

5. Якими шляхами передаються кишкові і гнійно-септичні госпітальні інфекції?

6. Які режимні та організаційні протиепідемічні заходи повинні проводитись у стаціонарах?

7. Які вхідні ворота існують для ВЛІ?
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

перейти в каталог файлов


связь с админом