Главная страница
qrcode

від вступу до додатків (вся робота). Вступ актуальність дослідження


Скачать 293.71 Kb.
НазваниеВступ актуальність дослідження
Дата18.09.2019
Размер293.71 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлавід вступу до додатків (вся робота).docx
ТипДокументы
#157596
страница4 из 9
Каталог
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Відповідність принципів щодо людей похилого віку
рівням їх потреб

№ з/п
Назва принципу
Зміст положень
Рівні потреб
1
Незалежність
Доступ до продовольства, води, житла, одягу та медичного обслуговування через

забезпечення доходу, підтримки з боку сім’ї, громади та самодопомоги;

можливість жити в умовах, які є безпечними і можуть бути адаптовані з урахуванням особистих схильностей та мінливих можливостей; проживання вдома до тих пір, поки це можливо;

участь у визначенні термінів і форм припинення трудової діяльності, відповідних програмах освіти і професійної підготовки.
Фізіологічні

Екзистенційні

Престижні
2
Участь
Участь у розробці і здійсненні політики щодо власного добробуту, обмін знаннями

і досвідом з представниками молодого покоління; діяльність в інтересах громади,

відповідна до інтересів і можливостей добровільна робота; створення об’єднань

осіб похилого віку.
Соціальні

Престижні
3
Догляд
Забезпечення догляду і захисту із боку родини і громади; доступ до медичного

обслуговування, соціальних і правових послуг, опіки; можливість користуватися

правами і основними свободами.
Фізіологічні

Екзистенційні

Соціальні
4
Реалізація

внутрішнього

потенціалу
Можливості для всебічної реалізації свого потенціалу; доступ до можливостей

суспільства в галузі освіти, культури, духовного життя і відпочинку
Престижні

Духовні

Соціальні
5
Гідність
Можливість вести гідний і безпечний спосіб життя, не піддаватися експлуатації,

насильству; право на справедливе поводження, оцінка ролі незалежно від

економічного внеску.
Екзистенційні

Престижні
Відмітимо, що у XXI столітті спектр потреб людей похилого віку, що задовольняються шляхом надання соціальних послуг, значно розширився.

Це обумовлено багатьма чинниками. Насамперед, особливостями постіндустріального (інформаційного) суспільства, найбільш фундаментальною ознакою якого є переорієнтація виробництва зі створення матеріальних благ на надання послуг і генерування інформації, а також розвитком професійної соціальної роботи та змінами у самих підходах до розуміння старості. В умовах сучасного суспільства з розвитком відповідних систем виробництва – засобів транспорту, телебачення, мереж зв’язку змінюються уявлення про параметри задоволення потреб, урізноманітнюються пропозиції, в результаті чого істотно розширюється і саме коло необхідних потреб. Навіть у спеціальних закладах для людей похилого віку, якими, для прикладу, є територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), воно не зводиться до потреб фізичного існування (їжі, житла, одягу і т. ін.). У коло нагальних ввійшли потреби в переміщенні, спілкуванні, освіті, інформації й багато ін. Люди похилого віку потребують нестандартних форм зайнятості й використовують фріланс, аутсорсинг, дауншифтінг тощо. Виробляється багато речей і предметів, безпосередньо не пов’язаних із задоволенням вітальних потреб, а ті, що спрямовані на них, набувають нових форм.

Такі специфічно людські потреби, як моральні, естетичні, потреба у творчості породжують розмаїття об’єктів матеріальної й духовної культури і прагнення до оволодіння ними шляхом залучення до науки, мистецтва, філософської культури. Розвиток духовних потреб людей похилого віку у цьому сенсі зумовлений демократизацією освіти й функціонуванням нових інститутів культури.

У зв’язку з глобалізацією до вітчизняної сфери соціального обслуговування стали широко впроваджуватися закордонні зразки соціальних послуг, більш орієнтовані на індивідуальні потреби людей похилого віку. Слід зазначити проникнення на цей ринок послуг міжнародних організацій: «Карітас», «Лікарі без кордонів», «Армія спасіння» та інших. Для людей похилого віку в Україні вони відомі новими підходами для надання соціальних послуг. Примітно також впровадження до системи соціального обслуговування інформаційних технологій.

Для ефективної діяльності організацій системи соціального захисту людей похилого віку ставляться вимоги своєчасного виявлення і якісного забезпечення потреб цільових груп користувачів і, по можливості, конкретного отримувача послуг.

Такі підходи узгоджуються із сучасними тенденціями реформування системи соціальних послуг в Україні. У рамках нових підходів організації, служби та установи при розробці генеральної стратегії розвитку починають орієнтуватися не на збільшення кількості користувачів соціальних послуг, а на розробку послуг, здатних задовольнити їх специфічні потреби. Ця перебудова здійснюється з одного боку, шляхом вивчення потреб клієнтів і розвитку відповідних послуг, з іншого – через формування і корегування потреб за рахунок інноваційних пропозицій.

Оцінювання потреб розглядається як фундамент, на якому будується успішна політика національного рівня або регіональна програма. У Мадридському міжнародному плані дій з проблем старіння [43]. запропоновані окремі шляхи отримання інформації, які організовані у відповідності до трьох пріоритетних напрямів: участь людей похилого віку у розвитку суспільства; забезпечення охорони здоров’я і добробуту; створення сприятливих умов, що забезпечують індивідуальний розвиток людини впродовж усього життя. Таке рамкове планування може служити основою для збору інформації у процесі оцінювання потреб незалежно від того, які методи оцінки потреб обрані.
Висновки до другого розділу

Отже, у нових соціально-економічних реаліях суспільства до проблем старості та її визначення вчені і практики підходили і підходять з різних точок зору: біологічної, фізіологічної, психологічної, функціональної, хронологічної, соціологічної та ін. А звідси і специфіка рішення проблем суспільного й соціального стану, ролі і місця в родині, в організації соціального забезпечення й обслуговування, соціальної реабілітації, соціального піклування над людьми похилого віку.

Вивчення проблеми старіння вказує на можливість і необхідність підготовки людей до цих змін. Мета полягає не лише в підтримці фізичного стану особи, але вимагає і створення умов для її психологічної адаптації та соціально-побутової підтримки.

Оцінювання потреб розглядається як фундамент, на якому будується успішна політика національного рівня або регіональна програма. Завдяки соціологічному підходу до вивчення потреб можна виявити, в чому люди похилого віку відчувають нестачу.

Оскільки найближчими роками в структурі населення України слід очікувати збільшення чисельності людей похилого віку, які потребуватимуть сторонньої допомоги та соціального захисту, то виникає необхідність упорядкування соціальних послуг, узагальнення кращого досвіду їх надання та створення системи соціальних послуг, що задовольнятиме їх потреби.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ
ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

3.1. Методична база вивчення потреб особистості у похилому віці

Робота з людьми похилого віку передбачає цілеспрямований вплив на особистість з метою корекції її психічного стану для полегшення процесу адаптації, підвищення активності і відповідальності людини.

Психологами розроблено значну кількість конкретних методик для вивчення потреб, мотивації і мотивів поведінки людини похилого віку.

Для досягнення цілей емпіричного дослідження нами був підібраний наступний діагностичний інструментарій.

1.Тест-опитувальник на визначення самотності.(Додаток А)

Даний тест-опитувальник складається з 20 закритих запитань. Вони включають в себе такі відповіді як: так, ні, часто, рідко, інколи та ніколи. За допомогою якого ми змогли визначити рівень самотності людей похилого віку. Загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може знаходитися в діапазоні від 15 до 60 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень самотності.

При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки самотності: 0-20 балів – низький рівень самотності, 20-40 балів – середній рівень; 40-60 – високий рівень самотності.

Даний діагностичний тест-опитувальник призначений для визначення рівня самотності, наскільки людина похилого віку відчуває себе самотньою.

Феномен самотності полягає в тому, що почуття самотності сприймається як гостро суб'єктивне, суто індивідуальне і часто унікальне переживання. Одна з найбільш характерних рис самотності - це специфічне почуття повної заглибленості в самого себе. Почуття самотності не схоже на інші переживання, воно цілісно, абсолютно все охоплює.

По кожному досліджуваному та групи в цілому був написаний висновок, який включав в себе оцінку рівня самотності і при необхідності рекомендації щодо його корекції.

2. Анкета на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку (Додаток Г).

Визначаючи критерії адаптації, ми використовували допоміжні методи збору інформації, зокрема анкетування, спостереження, індивідуальні бесіди, метод самоаналізу.

Відповідно до критеріїв адаптації було виділено її рівні: низький, середній, високий.

До низького рівня належать такі респонденти, що мають занижену самооцінку, низький рівень адаптованості, можливий низький рівень домагань, високий рівень тривожності, обмежене коло спілкування, відсутні навички самообслуговування, негативне ставлення до соціального середовища.

Середній рівень адаптованості характеризується розвитком адекватного рівня самооцінки на недостатньому рівні, відсутністю бажання адаптуватися до нових умов, обмеженістю кола спілкування. Люди похилого віку, що належать до цього рівня, важко переносять зміни в житті, але не втрачають рівноваги й намагаються вирішити проблемні ситуації, мають середній рівень самотності та високий рівень тривоги.

Високий рівень адаптації – наявність адекватного рівня самооцінки, бажання пристосовуватися до нових умов, комунікабельності, активної життєвої позиції, задоволеність умовами перебування. Такі люди легко звикають до змін у своєму житті, правильно оцінюють події, що відбулися, та зберігають душевну рівновагу; як правило, не скаржаться на самотність, у них спостерігається помірний рівень тривожності. Отже, літніх людей, які брали участь у експерименті, ми розподілили за рівнями адаптації.

Анкета спрямована на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку і включає в себе 20 закритих і відкритих запитань.

Форма проведення: групова. Час проведення: 15 - 20 хв. Загальна кількість балів, які можна отримати при заповненні анкети - 60 балів. Інтерпретація результатів: 25—30 балів — високий рівень адаптації; 20—24 бала — середній рівень адаптації; 10—14 балів — низький рівень адаптації; 9 і менш балів — дезадаптація.

Проблема соціалізації та соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в даний час є однієї з найактуальніших не тільки для психологічної науки, а й для суспільства в цілому.

Дослідження особливостей протікання кризи у людей похилого віку, що знаходяться в різній громадській та соціальній ситуації, дозволяє виявити нові, не відомі до нашого часу фактори і закономірності генезису психіки. З точки зору соціальної практики, для суспільства, тим більше суспільства, що переживає перехідний період, психологічний комфорт і стійкість великої групи людей, яка збільшується в останні десятиліття, служать важливими показниками суспільного устрою і фактором соціальної стабільності.

Ефективними є такі методики: методика "Автопортрет" (П. Ржичан), шкала самооцінки (Ч. Д. Спілбергер, Ю. Л. Ханін), методика визначення індексу життєвого задоволення (ІЖЗ).

3. Методика "Автопортрет" (П. Ржичан) спрямована на отримання інформації про життя досліджуваних, особливості самооцінки їхньої життєвої ретроспективи. Клієнту пропонують накреслити горизонтальний відрізок прямої, де крайні рисочки означають народження і закінчення життя. На відрізку, що уособлює прожите життя, відмічають найбільш важливі події, оцінюють ступінь задоволення ними. На основі цього будується крива, яка відображає задоволення життям. Накреслена крива може бути використана як підгрунтя для подальшої бесіди з клієнтом.

4. Шкала самооцінки (Ч.Д. Спілбергер, Ю.Л. Ханін) використовується для виявлення самооцінки людини в реальному часі. Досліджується кореляція між її особистісною тривожністю та ставленням до власного минулого і майбутнього. Висока тривожність, виявлена за допомогою даної шкали, відповідає негативному сприйняттю минулого; низька тривожність – задоволенню теперішнім і оцінюванню майбутнього як невідомого, але неприємного; низькому чи помірному показнику відповідає задоволення минулим і теперішнім, позитивна оцінка майбутнього.

5. Методика визначення індексу життєвого задоволення (ІЖЗ) успішно використовується у геронтологічних дослідженнях. Мета її полягає у визначенні загального психологічного стану людини. Показник ІЖЗ відображає загальний психологічний стан людини, ступінь її психологічного комфорту і соціально-психологічної адаптованості. У процесі проведення методики можна також виявити основні психологічні проблеми людей похилого віку, що впливають на задоволення життям, а також виявити інтерес до життя, самооцінку людиною своїх якостей, особливості ставлення до життя, психосоматичний тонус, узгодженість між поставленими і досягнутими цілями.

При виявленні й оцінюванні ознак мотивації придатні такі засоби:

6. Методика діагностування ціннісних орієнтацій (М. Рокич), призначена для діагностування моделі ціннісних орієнтацій, зокрема її інструментальних та термінальних цінностей;

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя». Найбільш поширеною в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтації М. Рокича, заснована на прямому поділі списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

- термінальні – переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

- інструментальні – переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим в будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності-цілі і цінності-засоби.

Респонденту пред'явлені два списки цінностей (по 18 у кожному) або на аркушах паперу в алфавітному порядку, або на картках. У списках випробуваний присвоює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає по порядку значимості. Остання форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

7. Методика мотиваційної індукції (МІМ) Ж. Нюттена, що дає змогу оцінити силу мотиву на основі переважання помилок у різних ситуаціях (адаптував її Є. Васюков, 1984 р.);

8. Опитувальник запропонований Д. Расселом, Л. Попелу,
М. Фергюсоном. Мета методики - дослідження рівня суб'єктивного відчуття людиною своєї самотності. Виявляється стан самотності може бути пов'язано з тривожністю, соціальною ізоляцією, депресією, нудьгою. Необхідно розрізняти самотність як стан вимушеної ізоляції і як прагнення до самотності, потреба в ньому. Випробуваному пропонується розглянути ряд тверджень послідовно і оцінити з точки зору частоти їх прояву стосовно його життя за допомогою чотирьох варіантів відповідей: "часто", "іноді", "рідко", "ніколи".

9.

11. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонда (ДОДАТОК Г)

12. Проективна методика незакінчених пропозицій (на основі методики Дж. Нюттена) ДОДАТОК Д

13. Анкета для визначення основних проблем життєдіяльності людей похилого віку (ДОДАТОК Ж)

14) Опитувальник Херманса – оцінювання мотивації у дорослих (1976 р.) (X. Херманс, 1970 р.);

15) Список особистісних переваг (EPPS) – оцінювання сили потреб (А. Едвардс, 1954 р.);

16. Методика «Потреба у досягненнях»Потреба у досягненнях – це прагнення людини перевершити уже досягнутий рівень виконання певної дії, змагання з самим собою або з іншими. Потреба у досягненнях визначає рівень намагань людини – ті цілі, які вона вважає для себе реальними. Саме вони лежать в основі наполегливості при подоланні перешкод.

Суть їх в тому, що людина похилого віку хоче не тільки вирішити якусь життєву проблему, але й прагне зробити це якомога краще і від цього одержує особливе задоволення. Методика представлена анкетою (Див. ДОДАТОК З.). Тест-опитувальник (автори – Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін і Л.П.Орлов) містить твердження, які диференціюють людей двох протилежних груп: з високим і низьким рівнями потреби у досягненнях.

У тесті міститься 22 твердження, які дають змогу уточнити думки, інтереси і те, як людина оцінює себе. У бланку відповіді пишуть поряд з номером твердження «Так», якщо згодні з цим твердженням, а якщо не згодні, – «Ні». Ніяких додаткових написів робити не слід. Твердження дуже короткі і не передбачають всіх подробиць. Опитуваний не гає часу на роздуми, відповідає швидко і обов’язково на кожне запитання. Поганих і хороших відповідей не існує.

17. Важливою потребою для особистості у зрілому віці є спілкування. Цікавою методикою вивчення даної потреби є методика «Вивчення потреби в спілкуванні» Ю.М. Орлова. [ДОДАТОК К]. Дана методика була розроблена в 1978 році і являє собою тест-опитувальник, який містить 33 положення (твердження), з якими випробуваний погоджується або не погоджується. Тест спрямований на виявлення ступеня вираження потреби людини у спілкуванні. Крім цього, за допомогою даної методики, можливо, визначити наскільки людина відчуває себе самотньою, задоволеною у процесі спілкування з іншими людьми, а також можливо визначити ступінь задоволення від спілкування з іншими людьми.

Все це дає підстави використовувати методику «Вивчення потреби в спілкуванні» Ю.М. Орлова як показник відчуженості особистості, за допомогою її основних проявів і особливостей:
низький рівень знань про особливості соціально-політичної системи;
  • відсутність інтересу до культури і інтелектуальних видів діяльності;
  • менш логічне мислення, пізнавальна замкнутість;
  • нав'язливі стани і ригідність;
  • схильність засмучуватися, високий рівень страхів;
  • байдужість до групового поведінки.
  • неадекватність і презирство до самого себе;
  • екстремізм, ослаблення почуття відповідальності, гіркота і заздрість;
  • почуття провини, невпевненості, незадоволення життям;
  • песимізм, почуття самотності;
  • інші сприймаються як загроза;
  • презирство до себе поєднується з ворожістю до інших і засудженням людської слабості;
  • відсутність почуттів лояльності, приналежності, ворожість, екстремізм в цьому стані іноді передують відхиляється.
    Методика містить 33 твердження, на які відповідали у відповідності зі своїми установками. Потім вираховувалася сума отриманих балів при відповідях «Так» і «Ні». Чим більша сума, тим більша потреба в спілкуванні.

    18. Методика «Діагностика мотивів афіліації» за А. Мехрабіан спрямована на визначення афіліації (під афіліацію розуміється потреба тісно контактувати і взаємодіяти з близькими людьми).(ДОДАТОК І). Даний тест призначений для діагностики двох мотивів особистості: прагнення до прийняття особистості оточуючими людьми і страху бути відкинутим іншими людьми.

    Перед проведенням методики піддослідні були ознайомлені з інструкцією. Опитувані оцінювали ступінь згоди або незгоди з кожним із тверджень, використовуючи таку шкалу:

    + 3 – повністю згоден;

    +2 – Згоден;

    0 – нейтральний;

    -1 – Скоріше не згоден, ніж згоден;

    -2 – Не згоден;

    -3 – Повністю не згоден.

    При обробці результатів здійснюється обрахування певних балів, а не змістовний аналіз відповідей на окремі пункти. Дані оброблялися за двома шкалами: прагнення до прийняття особистості оточуючими людьми (СП) і страху бути відкинутим іншими людьми (СВ).

    19. Список особистісних переваг А. Едвардса є опитувальником, який вимірює силу потреб, запозичених з переліку, запропонованого Г. Мюрреєм. Цей перелік був скорочений до 15 і включав такі потреби: в досягненні, повазі, порядку, прояві себе, автономії, сприянні, внутрішньому аналізі, допомоги, лідерстві, повазі, турботі, зміні, терпінні, індивіді іншої статі, агресивності. Для кожної з 15 шкал опитувальника були виділено індикатори потреб, які формулюються у вигляді тверджень (всього 210 пар тверджень). Опитувальник побудований на основі вимушеного вибору одного з кожної пари тверджень. Підсумковий індекс потреби виражає не абсолютну силу потреби, а силу цієї потреби щодо інших потреб з переліку. А. Едварде використовував метод вимушеного вибору для того, щоб зменшити вплив фактора соціальної бажаності.

    20. Опитувальник для вимірювання мотивації досягнення А. Мехрабіана має дві форми: для чоловіків і для жінок. Опитувальник побудований на основі теорії мотивації досягнення Дж. Аткінсона. При підборі його пунктів враховувалися індивідуальні відмінності людей з мотивом прагнення до успіху і уникнення невдачі в поведінці, обумовленому мотивацією досягнення. Пункти опитувальника побудовані у формі порівняльних тверджень, тому виявляють результуючу тенденцію мотивації досягнення, утворену як різницю у проявах мотивів прагнення до успіху і уникнення невдачі. Високі показники означають тенденцію досягнення, а найнижчі – тенденцію уникнення. При конструюванні опитувальника був використаний метод факторного аналізу, і в остаточному варіанті обидві шкали містять по 26 пунктів.

    Таким чином, психологами було розроблено чимало методик для вивчення потреб людини, зокрема, у людей похилого віку. Більшість з них містять спеціально розроблені тести-опитувальники, які складаються з певної кількості тверджень, які даються опитуваним.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9

    перейти в каталог файлов


    связь с админом