Главная страница
qrcode

від вступу до додатків (вся робота). Вступ актуальність дослідження


Скачать 293.71 Kb.
НазваниеВступ актуальність дослідження
Дата18.09.2019
Размер293.71 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлавід вступу до додатків (вся робота).docx
ТипДокументы
#157596
страница5 из 9
Каталог
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.2. Дослідження потреб особистості у похилому віці

Дослідження особистості у пізні періоди стали здійснюватися з початку тридцятих років минулого століття. В основі цих досліджень був метод вікових поперечних зрізів.

Актуальною й обговорюваною проблемою вивчення розвитку особистості в пізні періоди життя є проблема збереженості – зміни окремих диспозицій особистості. Їх дослідження носять спорадичний, безсистемний характер.

Вивчаючи структуру потреб людей похилого віку можна побачити, що в самому комплексі потреб не відбувається принципових змін у літніх людей, порівняно з людьми зрілого віку. Специфіка змін полягає в динаміці їх структури: потреби літніх людей зміщені в певному напрямку. Такі потреби, як потреба у творчості, любові, які є досить значущими для людей зрілого віку, мають у структурі потреб літніх людей незначну "питому вагу". На перше місце у структурі потреб людей похилого віку виступають: потреба в уникненні страждань, потреба в спілкуванні.

Особливою самостійною

Крім того, що спілкування в похилому віці є важливою потребою особистості, пов’язаною із почуттям самотності, воно дозволяє задовольнити низку життєво важливих потреб.

Серед них можна виділити три групи: соціальні, екзистенціальні та емоційні. До соціальних

Відчуття самотності, пов’язане із недостатністю спілкування у похилому віці зумовлюється переживанням людиною своєї несхожості на інших, через що виникає певний психологічний бар’єр у спілкуванні, відчуття нерозуміння і неприйняття себе іншими особами. Відчуття самотності є усвідомленням людиною неможливості мати з іншою особою близькі інтимні відносини, які ґрунтуються на взаємному прийнятті, любові та взаєморозумінні.

Особливості переживання людиною самотності пов’язані з різноманітними психологічними властивостями особистості, зокрема вираженою афілятивною потребою, тривожністю тощо.

З виникненням відчуття самотності в дорослих осіб пов’язані чотири групи емоцій: беззахисність і страх, зовнішнє відчуження, внутрішнє відчуження, туга за конкретною людиною. Результати досліджень Є.М. Заворотних свідчать, що також є чотири чинники, пов’язані із самотністю як суб’єктивним переживанням – емоційна зрілість, суб’єктивний контроль, невротизація особистості, осмисленість життя [26].

Окремим важливим чинником, що зумовлює виникнення відчуття самотності в осіб похилого віку є їхня потреба у спілкуванні, яке також є провідним видом діяльності.

Метою даного емпіричного дослідження, організованого та проведеного нами в рамках даної дипломної роботи, стало вивчення потреб людей похилого віку, особливостей стану самотності, характерного для осіб похилого віку та визначення рівня адаптаційного процесу.

Для його реалізації виконані наступні етапи роботи:

I. Підготовчий етап – підбір та ознайомлення вибірки учасників дослідження. В ході проведення дослідження було опитано 30 осіб які дали згоду і проявили активну участь в ньому (вибірка формувалася випадковим чином). В дослідженні брали участь люди віком від 55 років, з них 20 жінок і 10 чоловіків що проживають на території Борщагівського району міста Києва.

II. Основний етап – проведення дослідження, спрямованого на
III. Заключний етап – обробка результатів, підведення підсумків та надання рекомендацій щодо покращення переживання самотності людьми похилого віку.

Встановимо особливості потреби в спілкуванні осіб похилого віку, особливості їхнього суб’єктивного відчуття самотності.

Для проведення дослідження були використані наступні психодіагностичні інструментарії:

1. Методика «Потреба у досягненнях» (автори – Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін і Л.П.Орлов);

2. Методика «Вивчення потреби в спілкуванні»

Дані методики спрямовані на визначення психологічних особливостей піддослідних, які обумовлюють їх потреби, зокрема, в спілкуванні, поведінку в суспільстві, потребу у досягненні та схильністю до усамітнення.

Виявимо середнє значення за показником потреби у спілкуванні досліджуваних. Він становить 22,867, що відповідає рівню нижче, ніж середній. Тобто потреба у спілкуванні осіб похилого віку переважно задовольняється. Такий рівень прояву даної потреби може бути зумовлений низкою причин, зокрема, власне достатнім рівнем соціальних контактів особи похилого віку, її схильністю до усамітнення, інтроверсією, задоволеністю інших потреб, пов’язаних зі спілкуванням тощо.

Перед проведенням всіх методик ми ознайомили піддослідних з усною інструкцією: «Зараз вам прочитають низку положень. Якщо ви з ними згодні, то поряд з номером положення напишіть на своєму листочку «Так», якщо не згодні, напишіть «Ні». Після прочитання інструкції випробуваним були зачитані 33 твердження з методики «Вивчення потреби в спілкуванні» та 22 твердження методики «Потреба в досягненні», на які вони відповідали у відповідності зі своїми установками. Потім вираховувалася сума отриманих балів при відповідях «Так» і «Ні».

Отже, у результаті першої діагностики (методика «Потреба у досягненнях») було з'ясовано, що більшість людей у похилому віці мають потребу в досягненні вище середнього рівня (див. графік нижче).


Цифрові результати наступні: вище середнього рівня – 52% (14 осіб), середній рівень – 24 % (8 осіб), високий рівень – 16% (6 осіб), нижче середнього рівня – 8% (2 особи), низький рівень – 0% (жодна особа).

Таким чином, люди у похилому віці ставлять перед собою позитивно сформульовану мету. Позитивно сформульовані твердження, в яких не виражаються побоювання і невпевненість стосовно можливості досягнення мети, а навпаки, висловлюється прагнення дещо зробити і досягнути успіху (твердження на зразок «бажаю...», «збираюся...», «прагну...», «намагаюся...», «хочу...») є показником саме потреби у досягненні. Такі люди зазвичай упевнені в собі, своїх силах, відповідальні, ініціативні й активні. Їх вирізняє наполегливість в досягненні мети, цілеспрямованість.

Щодо стосується гендерного аспекту, варто відзначити, що чоловіки й жінки у похилому віці мають потребу у досягненнях приблизно в однаковій мірі (див. нижче графік), проте вони реалізують її в різних видах діяльності.


У результаті другої діагностики (методики «Вивчення потреби в спілкуванні») отримані дані показують, що більше половини випробовуваних, а саме 16 осіб, відчувають високу ступінь вираженості потреби в спілкуванні (42%).

Цифрові результати наступні (див. графік нижче): високий рівень – 42% (16 осіб), вище середнього рівня – 16% (2 особи), середній рівень – 24 % (8 осіб), нижче середнього рівня – 18% (4 особи), низький рівень – 0% (жодна особа).


Також з'ясовано, що більше половини піддослідних відчувають потребу в спілкуванні. При цьому важливо відзначити, що не достатньо задоволені своїм спілкуванням з рідними та друзями, можливо, це вказує на брак такого роду спілкування або наявності невпевненості у собі.

Значиме число випробуваних (58%) вкрай не задоволені спілкуванням і відносинами в близькому колі, відчувають гостре почуття самотності, бо останнє супроводжує всі труднощі в контактах – зниження впевненості в собі, появи нерішучості, скутості, підвищеного самоконтролю, що впливає на внутрішню нестабільність досліджуваних, входження їх у новий соціум або прийняття нових соціальних ролей. Дефіцит довірчих, близьких відносин призводить до важкого почуттю втрати зв'язку з людьми, до психологічної самотності.

До труднощів спілкування, в основі яких, на відміну від сором'язливості, лежить дефіцит довірливого спілкування, можна віднести самотність, яке також зустрічається у випробовуваних, що тягне за собою відчуття душевного нездоров'я.

Можна відзначити, що випробовувані у віці від 40 до 55 років вельми товариські, відчувають високу ступінь потреби у спілкуванні, є хорошими співрозмовниками, але не завжди уважні, володіють низьким комунікативним контролем; у випробовуваних у віці 55-60 років які володіють високим комунікативним контролем, люди цього віку комунікабельні й терплячі в спілкуванні з іншими. Без неприємних переживань йдуть на зустріч з новими людьми. Відчувають високу ступінь потреби в спілкуванні. Відмінні співрозмовники і неконфліктні люди; випробувані у віці від 60 і старше, відчувають високу ступінь потреби в спілкуванні. Володіють середнім комунікативним контролем, вони щирі, але не стримані у своїх емоційних проявах. Можливо, це пояснюється переважанням мотиву власного благополуччя і спокою. Вміють слухати, їх стиль спілкування може стати прикладом для оточуючих. Чим старша людина, тим потреба в спілкуванні більш виражена.

Таким чином, люди похилого віку володіють комунікативними властивостями особистості, які характеризують розвиток потреби у спілкуванні, вміло вибирають способи спілкування, володіють ініціативою в спілкуванні, емоційно відгукуються на стан партнерів по спілкуванню, вміло реалізують власну індивідуальну програму спілкування.

Наступним етапом емпіричного дослідження, стало вивчення особливостей стану самотності, характерного для осіб похилого віку та визначення рівня адаптаційного процесу.

Для проведення дослідження були використані наступні психодіагностичні інструментарії

1.Тест-опитувальник на визначення самотності.(Додаток А)

Даний тест-опитувальник складається з 17 закритих запитань. Вони включають в себе такі відповіді як: так, ні, часто, рідко, інколи та ніколи. За допомогою якого ми змогли визначити рівень самотності людей похилого віку. Загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може знаходитися в діапазоні від 15 до 60 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень самотності. При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки самотності: 0-20 балів – низький рівень самотності, 20-40 балів – середній рівень; 40-60 – високий рівень самотності.

Даний діагностичний тест-опитувальник призначений для визначення рівня самотності, наскільки людина похилого віку відчуває себе самотньою.

Феномен самотності полягає в тому, що почуття самотності сприймається як гостро суб'єктивне, суто індивідуальне і часто унікальне переживання. Одна з найбільш характерних рис самотності - це специфічне почуття повної заглибленості в самого себе. Почуття самотності не схоже на інші переживання, воно цілісно, абсолютно все охоплює.

По кожному досліджуваному та групи в цілому був написаний висновок, який включав в себе оцінку рівня самотності і при необхідності рекомендації щодо його корекції.

2. Анкета на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку (Додаток Г).

Анкета спрямована на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку і включає в себе 20 закритих і відкритих запитань.

Форма проведення: групова. Час проведення: 15 - 20 хв. Загальна кількість балів, які можна отримати при заповненні анкети - 60 балів. Інтерпретація результатів: 25—30 балів — високий рівень адаптації; 20—24 бала — середній рівень адаптації; 10—14 балів — низький рівень адаптації; 9 і менш балів — дезадаптація.

Проблема соціалізації та соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в даний час є однієї з найактуальніших не тільки для психологічної науки, а й для суспільства в цілому.

Дослідження особливостей протікання кризи у людей похилого віку, що знаходяться в різній громадській та соціальній ситуації, дозволяє виявити нові, не відомі до нашого часу фактори і закономірності генезису психіки.

З точки зору соціальної практики, для суспільства, тим більше суспільства, що переживає перехідний період, психологічний комфорт і стійкість великої групи людей, яка збільшується в останні десятиліття, служать важливими показниками суспільного устрою і фактором соціальної стабільності.

Отже, діагностичний інструментарій на визначення адаптаційного процесу людей похилого дає нам можливість визначити рівень адаптації людини похилого віку.

Для з’ясування рівня самотності людей похилого віку, ми провели анкетування, за допомогою якого передбачалося встановити рівень самотності, довіри при спілкуванні батьків з дітьми та визначити причини виникнення відчуття і переживання самотності.

За результатами дослідження виявлено: 7% чоловіків та 3% жінок ніколи не відчували себе самотніми. Інші 20% чоловіків та 35% жінок дуже часто, а то й постійно відчувають себе самотніми. Лише 15% чоловіків та 20% жінок інколи відчувають самотність. Кожен з цих людей відчуває себе самотнім з різних причини (таб. 3.1). Графічно отримані дані представлені на рис. 3.1.

Таблиця 3.1.

Показники рівня самотності
№ п/п
Рівень самотності
Відсоток досліджуваних
Ч
Ж
1
низький
7%
3%
2
середній
15%
20%
3
високий
20%
35%
1   2   3   4   5   6   7   8   9

перейти в каталог файлов


связь с админом