Главная страница
qrcode

Освітня політика_контрольна. Закону України Про освіту


Скачать 22.38 Kb.
НазваниеЗакону України Про освіту
Дата14.07.2020
Размер22.38 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаОсвітня політика_контрольна.docx
ТипЗакон
#159393
Каталог



Перерахуйте і дайте характеристику спеціальних законів про освіту
Приступаючи до розгляду питання про спеціальні закони у галузі освіти, спершу слід зазначити, що законодавство України про освіту ґрунтується на головному законі країни - Конституції України та складається із Закону України «Про освіту», спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Розглянемо детальніше спеціальні закони про освіту, що регулюють окремі галузі сфери освіти. До них відносяться:
Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII;
  • Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III;
  • Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-III;
  • Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 13 березня 2020;
  • Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР;
  • Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII.
    Закон України «Про вищу освіту» був прийнятий 1 липня 2014 року
    № 1556-VII. Він встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

    Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини. Закон ґрунтується насамперед на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду. Він сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.

    Закон України «Про позашкільну освіту» , прийнятий 22 червня 2000 року № 1841-III, визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

    Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 13 березня 2020 року визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

    Зокрема, закон гарантує рівний доступ до освіти для учнів, забезпечує педагогічну автономію вчителів та передбачає більше можливостей для шкіл у використанні власних коштів. Учні отримують можливість будувати індивідуальні освітні траєкторії, обирати навчальні предмети та мати більше прав для учнівського самоврядування. Батькам учнів закон надає гарантії безпечнішого середовища для дітей, зокрема – гарантії захисту від булінгу, а також право ініціювати позаплановий інституційний аудит у школі.

    Документ надає вчителям реальну автономію у створенні програм, розробці систем оцінювання, відкриває ширші можливості для підвищення кваліфікації та зростання їхньої зарплати. Закон також встановлює нові підходи до призначення директорів шкіл, надає більше можливостей для підсилення шкіл педагогами та запроваджує педагогічну інтернатуру для молодих вчителів.

    Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

    Вагома кількість норм, пов’язаних з регулюванням сфери освіти міститься, також в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII.

    Цим законом визначаються правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Він створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.

    Рівень розвитку науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

    Всі норми наведених вище законів належним чином опрацьовані, узгоджені та узагальнені. Вони, зі всією відповідальність кажучи, можуть бути покладені в основу проекту кодексу України про освіту.


      Учасники освітнього процесу, їх права та обов’язки
      Законодавством України про освіту надано визначення терміну «освітній процес»:

      Освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості, шляхом формування та застосування її компетентностей (cт. 1. ЗУ «Про освіту»).

      У більш широкому розумінні освітній процес означає організоване закладом освіти отримання здобувачем освіти відповідного рівня освіти в інституційній формі, що відбувається за освітньою програмою в спеціально створеному освітньому середовищі із встановленими властивостями.

      У законі також наведено перелік учасників освітнього процесу. До них відносяться здобувачі освіти та їхні батьки, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, інші особи, які провадять освітню діяльність та особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

      Учасники освітнього процесу, як і будь-які учасники правовідносин у суспільстві, мають свої права та обов’язки.

      Розглянемо спершу права та обов’язки здобувачів освіти.

      Здобувачі освіти, тобто ті, хто навчаються, мають право на якісні освітні послуги протягом всього свого життя. І це дуже важливо відмітити. Адже, кожен у суспільстві має знати, що навчатися ніколи не пізно, що вікового цензу при зарахуванні до вищого навчального закладу чи технікуму немає. І кожен може скористатися своїм правом на освіту у будь-якому віці. При цьому здобувач освіти може самостійно визначати для себе вид, форму та темп освіти, заклад, у якому бажає навчатися та програму самого навчання з переліком цікавих йому дисциплін за рівнями складності та різноманітними методами та засобами навчання. Освітня програма має бути визначена лише з переліку запропонованих самим учбовим закладом, змогу використовувати власно створену програму учень не матиме. Проте, він може розраховувати та має повне право на справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання, безпечні та нешкідливі умови навчання, повагу людської гідності та захист від будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди його здоров’ю.
      користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

      доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

      забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

      трудову діяльність у позанавчальний час;

      збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;

      особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;

      інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.

      2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм і угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою.

      3. Здобувачі освіти зобов’язані:

      виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;

      поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

      відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

      дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).

      4. Здобувачі освіти мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

      5. Залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

      Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу

      1. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

      академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

      педагогічну ініціативу;

      розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

      користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

      підвищення кваліфікації, перепідготовку;

      вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;

      доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

      відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;

      справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;

      захист професійної честі та гідності;

      індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;

      творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;

      забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

      забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;

      безпечні і нешкідливі умови праці;

      подовжену оплачувану відпустку;

      участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;

      участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти.

      2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

      постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

      виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;

      сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;

      дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;

      дотримуватися педагогічної етики;

      поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

      настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

      формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

      виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;

      формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

      захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

      додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки.

      3. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

      4. Права та обов’язки інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, визначаються законодавством, відповідними договорами та/або установчими документами закладу освіти.

      5. Відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

      6. Особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

      Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

      1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

      2. Батьки здобувачів освіти мають право:

      захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

      звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

      обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

      брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

      завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

      брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

      отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

      3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

      виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

      сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

      поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

      дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

      формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

      настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

      формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

      виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

      дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

      4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
      перейти в каталог файлов


  • связь с админом